Міжнародні перекази — це вже не розкіш, а буденна потреба. Хтось надсилає гроші рідним, хтось платить за навчання чи товари за кордоном, а хтось веде бізнес у кількох країнах. У центрі цих фінансових «мандрів» — система SWIFT.
SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) — це глобальна мережа, яка з’єднує понад 11 тисяч фінансових установ у понад 200 країнах. Але попри таку масштабність, про неї досі ходять міфи: «гроші йдуть тиждень», «комісії шалені», «краще не зв’язуватись». Чи справді це так? Розбираймося.
Принцип дії SWIFT: не гроші, а повідомлення
Почнемо з несподіванки: система SWIFT насправді не переказує гроші. Вона пересилає лише зашифровані повідомлення між банками — інструкції щодо переказу коштів. Це як послати листа, в якому сказано: «Перерахуй таку-то суму туди-то». Саме на підставі такого повідомлення банк отримувач виконує переказ.
Кожен учасник SWIFT має унікальний код — BIC або SWIFT-код. Наприклад, якщо ви переказуєте гроші з Києва до Торонто, ваш український банк надсилає через SWIFT зашифроване повідомлення канадському банку. Далі — усе залежить від команди: списати кошти, зарахувати, або «прогнати» переказ через посередницькі банки.
Посередники: чому перекази «гуляють» кілька днів
Іноді кошти проходять не напряму, а через кілька банків-кореспондентів. Це залежить від того, чи мають прямі договірні відносини відправник і отримувач. Чим більше ланок — тим довший шлях. Саме тому SWIFT-перекази можуть йти 2–5 робочих днів. А ще — зростають витрати: кожен банк бере свою комісію.
Також інколи потрібна перевірка документів: якщо сума велика, або якщо країна фігурує в переліку «ризикових». Тут уже все залежить від політики конкретного банку. І так, перевірка може затягнути обробку.
Скільки це коштує: типи комісій
Комісія — це окрема історія. Зазвичай є три варіанти:
- OUR — ви сплачуєте всі комісії (ваш банк і всі посередники), отримувач отримує точну суму.
- SHA — комісії діляться: ви платите своєму банку, отримувач — усім іншим.
- BEN — усі комісії платить отримувач.
Найчастіше використовують SHA. Але уважно: навіть якщо ви вказали OUR, банк-посередник усе одно може «з’їсти» частину переказу. Саме тому кінцева сума іноді менша, ніж очікувалося.
Які дані потрібні для SWIFT-переказу
Щоб переказати гроші за SWIFT, потрібні:
- ПІБ отримувача (англійською, як у паспорті);
- Номер рахунку отримувача (іноді — IBAN);
- SWIFT-код банку отримувача;
- Назва та адреса банку отримувача;
- Мета платежу (особливо якщо це бізнес).
Чим точніше ці дані — тим швидше і безпечніше відбудеться переказ.
Перекази в Україну: що варто знати
Якщо вам надсилають гроші з-за кордону, врахуйте: ваш банк може конвертувати валюту автоматично. Наприклад, SWIFT-переказ у євро може бути зарахований у гривні за курсом банку. Щоб цього уникнути — уточнюйте у відправника, чи є можливість відкривати валютний рахунок у вас або уточніть налаштування автоматичної конвертації у своєму банку.
Також пам’ятайте про податкові нюанси. Хоча приватні перекази не оподатковуються, великі суми можуть зацікавити податкову службу. Тут варто мати підтвердження походження коштів або призначення платежу.
SWIFT проти SEPA, PayPal та інших
Чому не скористатись PayPal чи SEPA? Добре питання. SEPA працює лише в межах ЄС та деяких додаткових країн, і лише з євро. PayPal — зручний для покупок, але не завжди підходить для великих сум або бізнес-переказів. А SWIFT — універсальний. Хоч і повільний. І дорогий.
Тому якщо вам потрібно швидко надіслати 20 євро сестрі — краще обирати альтернативи. Але коли мова про контракт на 20 тисяч — SWIFT усе ще залишається стандартом.
Безпека, ризики, контроль
SWIFT не лише ефективна, а й безпечна система. Всі повідомлення зашифровані, банки дотримуються стандартів AML (протидія відмиванню коштів) та KYC (знай свого клієнта). Але ризики є. Наприклад — неправильні реквізити. Гроші можуть зависнути надовго. Або потрапити не туди. Також не всі банки однаково оперативні. Іноді навіть у межах однієї мережі різниця в швидкості — вражаюча.
Що з цим робити? Перевіряти все по кілька разів. І тримати контакт із банком. І ще — зберігати квитанції та SWIFT-меседжі, вони можуть знадобитись для розшуку переказу.
Світ без SWIFT: а що, як відключать?
Уже були прецеденти — деякі банки РФ після санкцій втратили доступ до SWIFT. Це заблокувало тисячі транзакцій. І хоч існують альтернативи (SPFS, CIPS), вони не є глобальними. Тож поки що SWIFT — як інтернет: може дратувати, але без нього поки ніяк.
Тому SWIFT — це не про «суперсервіс». Це — інфраструктура, без якої не обійдеться глобальна фінансова система. І знати, як вона працює — вже не опція, а необхідність.
