Слово «дефолт» лунає в повітрі так, наче знову 1998 рік. Але ні, на календарі 2025-й. І Україна стоїть на порозі потенційного дефолту через провал перемовин із зовнішніми кредиторами. Про які $2,6 млрд йдеться? Чому переговори «зависли» і які наслідки це може мати для гаманця кожного українця? Розбираємось без паніки, але з холодною аналітикою.
Що сталося і чому всі говорять про дефолт?
Міністерство фінансів України не домовилося з іноземними власниками облігацій щодо реструктуризації зовнішнього боргу. Сума — астрономічні $2,6 мільярда. І хоча це лише частина загального боргового тягаря, саме ця частина мала бути «переписана» ще навесні. Не домовились. І тепер — або платити, або оголошувати дефолт.
Чому не вдалося? Причини — банальні й політичні водночас. Інвестори хочуть більш вигідних умов, уряд — більше часу. А компромісу знайти не вдалося. Результат — червоне світло для ринків та жовта картка для економіки.
Гривня — витримає чи зламається?
Ось тут починається найцікавіше. Бо що означає дефолт у перекладі на мову звичайного українця? Падіння гривні. Ні, не обов’язково одразу — але якщо довіра до держави як до боржника впаде, то й нацвалюта «попливе» слідом.
«Що, знову 40 за долар?» — запитаєш ти. Ну… А чому ні? Якщо інвестори виводять капітали, якщо НБУ витрачає резерви, якщо імпортери скуповують валюту, курс починає рости. Це як ланцюгова реакція: зневіра → паніка → конвертація → девальвація.
Ціни і магазини: чого чекати споживачу?
Ще одна проблема — інфляція. Не та, про яку звітує Держстат, а реальна. В супермаркетах, на заправках, в аптеках. І тут питання не тільки у курсі. Україна досі сильно залежить від імпорту. Якщо долар росте — ціни на імпортоване автоматично злітають.
А тепер уяви ситуацію: імпортна сировина для харчової галузі подорожчала, логістика — теж. Виробники піднімають ціни. І ось тобі хліб уже по 50, не тому що пшениця подорожчала, а тому що упаковка з Італії, бензин з Польщі і пакувальне обладнання з Китаю.
А як щодо зарплат і пенсій?
Ну, якщо ти працюєш у держсекторі — тримай кулаки. Бо дефолт — це ще й сигнал до перегляду бюджетних витрат. Кредити не дають, податки падають, резерви тануть. А отже, фінансування соціальних програм може або затримуватись, або «урізатись».
Приватний сектор? Там ще жорсткіше. Бізнес стискається, інвестицій немає, попит падає. Під загрозою — зарплати, скорочення, замороження бонусів. Тобто, навіть якщо ціни зростуть не миттєво — купівельна спроможність точно просідатиме.
Дефолт — це катастрофа?
Це питання філософське. Історія знає країни, які переживали дефолти й відновлювались (Аргентина, Греція, Росія). Але ціною завжди була втрата довіри, скорочення інвестицій і болючі реформи.
Україна вже проходила подібне в 1998, 2009 та 2015 роках. Але цього разу війна. А отже — запасу міцності менше, резервів менше, міжнародна підтримка — критично важлива.
Чи є ще шанс уникнути найгіршого?
Є. І він не примарний. Уряд все ще може переглянути умови, домовитися з частиною кредиторів, залучити підтримку МВФ або G7. Але часу обмаль. Травень — це не метафора. Це дедлайн.
А ще — важливо розуміти: навіть якщо дефолту не буде, сам факт «боргових торгів» уже вдарив по рейтингах. І по відчуттях. Тож — або компроміс, або сценарій Аргентини зразка 2001 року.
Що робити простій людині?
-
Мати фінансову подушку — хоча б на 3 місяці витрат.
-
Зберігати частину заощаджень у твердій валюті або ліквідних активах.
-
Мінімізувати великі витрати на імпортні товари — техніка, авто, електроніка можуть різко подорожчати.
-
Вести облік доходів і витрат, переглянути бюджет на користь найнеобхіднішого.
І, найголовніше, не піддаватись паніці. Дефолт — це серйозно. Але це ще не кінець світу. Якщо діяти з холодною головою, можна зберегти стабільність навіть у штормах.
