А ти знав, що навіть у найскладніші часи економіка продовжує дихати? Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) представила свій прогноз розвитку української економіки на 2025 рік. І він, відверто кажучи, звучить як серйозне попередження: зростання ВВП уповільниться до 2% порівняно з 2,9% цьогоріч та 5,3% у 2023-му. Це не просто цифри, а реальний сигнал того, що попереду ще багато викликів. Але про все по черзі.
Що штовхає економіку вперед, попри війну?
Попри всі негаразди, Україна тримається на плаву. Основні рушії економіки — міжнародна допомога, витрати на оборону та внутрішній попит. Звучить доволі стабільно, правда? Але що ховається за цими словами? Фактично, це означає, що економіка тримається на зовнішніх дотаціях та внутрішніх споживачах, які досі вірять у своє завтра. Хочеться вірити, що ця модель зможе протримати країну надалі, але хтось може запитати: а що буде, якщо міжнародна допомога вичерпається?
А ще є дефіцит робочої сили — проблема, яка звучить як риторичне запитання: а хто відбудовуватиме країну? Високий рівень невизначеності через війну не дає економіці дихати на повні груди. І тут стає зрозуміло, що без внутрішніх реформ і стабілізації ситуації на фронті швидкого прориву годі чекати.
Дефіцит бюджету: чи зможе Україна пройти цю фінансову вузьку стежку?
Ти коли-небудь замислювався, що означає дефіцит бюджету у 20% ВВП? Це як величезна діра у кишені, яку треба чимось латати. І в ОЕСР нагадують: Україна планує закрити цю прірву зовнішньою допомогою — через механізм ERA від G7 (той самий, де заморожені російські активи на $50 млрд), а також через програму Ukraine Facility від ЄС. Добре, що є така подушка, але чи вистачить її на всі потреби?
Серйозно? Механізм ERA виглядає як фінансовий рятувальний круг, але чи не перетвориться він на ще один кредит із довгостроковими відсотками, які доведеться віддавати наступним поколінням?
Інфляція на горизонті: нові ціни — нові ризики
Знаєш, що найнеприємніше в будь-якому прогнозі? Інфляція. І тут вона знову нагадує про себе: середньорічна інфляція у 2025 році може зрости до 13,2%, а в 2024-му вона складала 6,5%. А ще у 2026 році, за прогнозом, інфляція може знизитися до 7,1%. Наче й добре, але ця цифра все одно не тішить.
Причини? Витрати на робочу силу, дорожнеча енергоносіїв, обмежена пропозиція. Ну камон, серйозно, а хто міг подумати, що війна може так сильно впливати на ціни? Але ми знову повертаємося до старої пісні про те, що поки не буде стабільності, не буде й впевненості в цінах.
Реформи: чи не занадто амбітно?
ОЕСР прямо вказує: Україні потрібні реформи податкового адміністрування. Щоб більше людей платили податки чесно, а держава отримувала гроші на дороги, школи, лікарні. Звучить банально, правда? Але спробуй це реалізувати у країні, де щойно відгриміли обстріли. Тут потрібна не лише реформа, а й нова культура довіри до держави. І не забувай про скорочення пільг та обмеження спрощеної системи оподаткування — те, що зачепить кожного ФОПа. Ух!
А ще потрібна підтримка ветеранів та мігрантів. Це не просто соціальна історія, це питання економічного виживання країни. Бо якщо ці люди не інтегруються, економіка недоотримає робочі руки, а податкова — доходи.
Війна як економічна пастка: чи є вихід?
Увесь цей прогноз можна звести до одного риторичного питання: а що, якщо війна триватиме ще довго? ОЕСР прямо каже: без покращення безпекової ситуації прориву не буде. І тоді всі ці програми допомоги, реформи та бюджети стануть схожими на латання дірок у старій парасолі під час зливи. Можливо, воно й захистить від кількох крапель, але від справжньої зливи — ні.
Отже, головне питання: чи готова Україна пройти цей шлях? І чи вистачить у неї ресурсу, щоб нарешті вийти з економічної пастки війни? Час покаже. Але точно зрозуміло одне: без реформ, без стабільності та без довіри громадян — жоден фінансовий рятувальний круг не врятує.
